История консервирования

У сучасному світі консервування відіграє важливу роль у приготуванні та зберіганні продуктів і страв. Понад 30 % їжі, яку ми споживаємо ‒ консервована. Цьому сприяє технологічний розвиток ‒ будь-яка сім’я може придбати автоклав і легко та швидко консервувати улюблені страви для довшого їх зберігання.

Але так було не завжди. В давні часи зберігання продуктів вважали чи не найголовнішим питанням, враховуючи невисокий рівень життя з великою кількістю війн. До речі, саме через війни з’явилось консервування в нинішньому його значенні, але до цього повернемося пізніше. Перенесімось у часи ще до нашої ери…

Перші “консерви”, які збереглися донині

Консервуванням займалися ще в древніх цивілізаціях. М’ясо та рибу тоді в основному висушували для довшого їх зберігання. Цей процес був простим та примітивним ‒ сировину сушили просто на сонці, а потім зберігали в шкіряних сумках. В ті ж часи люди почали помічати, що продукти краще зберігаються в холоді, тому овочі та фрукти втрамбовували в посудини і клали в холодне місце, часто навіть закопуючи в землю.

Перші ж “консерви” були знайдені в Давньому Єгипті. Під час розкопок гробниці фараона Тутанхамона археологи знайшли запечатані смолою посудини. Згодом виявилося, що в них знаходиться запечена качка, яку залили оливковою олією, таким чином забальзамувавши її. Та ще більш вражаючим фактом є те, що після досліджень виявилось, що качка зберегла свої поживні властивості, пролежавши в такому вигляді 3000 років ‒ переконливий термін придатності.

У Стародавній Греції для довшого зберігання та перевезення вина й олії використовували амфори, які дійшли до наших днів.

У записах римського сенатора Марка Порція Катона Старшого зберігся, можливо, найдавніший рецепт для консервування. Там він пише: “...Якщо хочеш пити цілий рік виноградний сік, то налий його в амфору, засмоли пробку й опусти в басейн. Витягнути через 30 днів. Сік простоїть цілий рік…”. Звісно, ми не рекомендуємо використовувати цей метод ‒ безпечніше та простіше консервувати сік в автоклаві.

12 000 франків за першу консерву

Із плином часу людство розвивало все нові і нові технології. Проте в консервуванні не відбулося значних змін. Саме тому в 1795 році французький імператор та полководець Наполеон Бонапарт пообіцяв 12 000 франків тому, хто придумає простий спосіб зберігання їжі під час довгих військових походів.

Цією ідеєю загорівся повар Ніколя Франсуа Аппер. Він помітив ‒ якщо в пляшку від шампанського помістити бульйон з м’ясом, герметично його закрити і довго варити, то зберігати таку страву можна майже рік. Щоб це довести, йому знадобилося близько 10 років, і в 1904 році він отримав премію від Наполеона, який оцінив його спосіб.

Ніколя Аппер заснував також перше велике (на той час) виробництво консервів ‒ фабрику “Різна їжа в пляшках та коробках”. Їх використовували, як і задумувалось Наполеоном, переважно в походах. За легендою, імператор взяв із собою декілька консервів на острів Святої Єлени, куди його заслали у вигнання.

Єдиним мінусом такого способу зберігання їжі була його необгрунтованість ‒ повар просто не міг науково пояснити, за рахунок чого це відбувається. Проте майже через півстоліття його співвітчизник Луї Пастер відкрив бактерії та науково пояснив консервування.

Масове виробництво консервів

Через використання банок специфічної форми ‒ з вузьким горлом, не всі продукти в них поміщалися, і це було не дуже зручно. Вихід знайшов англієць Пітер Дюран ‒ він запатентував жерстяні банки, які запаювались. Перші такі банки робили зі звичайного заліза ‒ вони вирізались вручну, проте метал швидко іржавів, а для зварювання використовували свинцевий припай, який дуже шкідливий для людського здоров’я.

Згодом для банок почали використовувати листки бляхи, які легко піддавались змінам форми. Дюран виготовив станки, завдяки чому виробництво таких банок стало масовим, і вже в Америці налагодив виробництво рибних консервів, які користувалися надзвичайним попитом серед робочого населення.

У 20-му столітті консервування набирає ще більших обертів та отримує все нові й нові методи та технології. Знову використовують скляну тару для консервування (вона стала дешевшою за металеву). Почали виготовляти якісніші кришки, які не піддавалися корозії. Останніми інноваціями в сфері консервування є винайдення кришок twist-off, які легко закриваються, зберігаючи герметичність, та можуть використовуватися повторно.

Історія винайдення автоклавів

Ніколя Аппер використовував для консервування велику закриту посудину, в якій кип’ятив банки. Це був перший примітивний прототип автоклава.

На початку 20-го століття ще один француз, озброївшись знаннями з фізики, біології та хімії, а також досвідом попередників, створив перший автоклав, який призначався для герметизації. Проте широке застосування цей пристрій здобув у медицині ‒ для стерилізації інструментів. Згодом французький інженер Лії Лагард розробив автоклав для текстильної промисловості. Загалом заснована ним фірма з виробництва автоклавів «Lagarde» була однією з провідних того часу.

Проте саме побутові автоклави масово почали виробляти в СРСР, а саме ‒ на базі Азовського промислового комплексу. Перші побутові автоклави були електричними, а вже згодом з’явились газові. Для безпеки та контролю почали використовувати різні вимірні пристрої ‒ манометри, термометри, датчики контролю.

Компанія “Укрпромтех” виготовляє сучасні електричні, газові та універсальні автоклави, розроблені провідними фахівцями галузі. Усі наші автоклави виготовлені з дотриманням норм безпеки та з якісної сировини за допомогою сучасних технологій.

Для консультації ви можете звернутися до наших спеціалістів за номерами: (050) 376-60-86 або (067) 370-27-22. Також пишіть нам на електронну пошту: autoclav24@gmail.com або залишайте заявку на сайті, і ми обов’язково вам зателефонуємо.

Читайте також:

Поділіться з друзями